Молочний Шлях – космічна система у вигляді світлої туманної смуги, що складається із зірок, зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу та пилу. Галаксією (від грец. “гала” – молоко) – Молочним Шляхом давньогрецькі астрономи називали широку світлу смугу, яка перетинає сузір'я Корма, Великий Пес, Одноріг, Близнята, Візничий, Персей, Кассіопея, Лебідь, Лисичка, Стріла, Орел, Щит, Стрілець, Скорпіон, Південний Трикутник, Муха, Паруси. Але її справжньої природи тоді ще не знали.
Грецькі міфи пов'язували виникнення назви “Молочний Шлях” із суперечкою Богів. За міфом, Геракл – син Зевса і смертної жінки – міг стати безсмертним, тільки скуштувавши молока Гери, дружини Зевса, яка ненавиділа Геракла. Коли вона спала, хитрий Гермес приклав маленького Геракла до її грудей. Прокинувшись, Гера відштовхнула немовля, чудодійне молоко бризнуло з її грудей і розлилось по небу. Отак і виник Молочний Шлях. Міф, що дав йому назву, пов’язаний з ідеєю життя та безсмертя й тому, імовірно, дуже давній.
Давньогрецький філософ Демокріт (460–370 pp. до н. ч.) здогадувався, що Молочний Шлях складається з незліченної кількості зірок – далеких сонць. Отже, Молочний Шлях – це срібносяйне гігантське скупчення зірок, яке навпіл перетинає нічний небосхил. Ця назва стала загальновживаною в астрономічній літературі. Але у різних народів світу є й свої назви Молочного Шляху.
Жителям південних широт, у межах яких постали всі стародавні цивілізації, скупчення зірок Молочного Шляху видається світлою стрічкою. У вавилонській міфології Молочний Шлях – то мотузки, якими земля закріплена в космосі. Вечорами срібляста смуга на небі здавалась стародавнім людям дорогою, що простягалась з півночі на південь. Небесний Лебідь летить нею на південь, вказуючи шлях і час птахам. Слов’яни, угро-фінни, естонці, киргизи, башкири називають Молочний Шлях Пташиною Дорогою, а татари, марійці, чуваші – Гусячою Дорогою. Очевидно, тому, що цей шлях збігається з напрямком відльоту птахів у вирій.
Цікаві уявлення про “небесний шлях” зустрічаємо в Англії. Одне з них пов’язане з великою дорогою Ветлінг, яка колись вела з Дувра у Валліс через Лондон. За свідченням Тайлора, на небі, так само як і на землі, є своя Дорога Ветлінг, яку раніше знав будь-який англієць, хоч тепер її забуто навіть у місцевих говірках.
Міфи про небесне полювання належать до астральних. У багатьох народів Північної Євразії сузір'я Великої Ведмедиці вважається оленем або лосем (інколи восьминогом), якого переслідує мисливець, а Молочний Шлях – то слід від його лиж. Таке уявлення про Молочний Шлях відбилося в одному з варіантів астрального міфа евенків, де лосеням виступає не Велика, а Мала Ведмедиця. Деякі сузір'я вважали слідами руху міфологічних героїв.
Молочний Шлях пов'язаний з ідеєю переселення душ. У Стародавній Індії його називали “Діват-мойя” – Божественний Шлях.
Австралійські аборигени племені каміларої вірили, що дух небіжчика підноситься до зірок Молочного Шляху. Інки, які жили в гірських районах Перу, Чілі та Еквадору в XII – на початку XVI ст., вважали Молочний Шлях – Майя (Небесну Ріку) найважливішим небесним об'єктом За їхніми уявленнями, саме на ньому розміщені всі значні небесні світила.
Африканський народ басуто називав його Шляхом Богів, плем'я оджі – Шляхом Духів, яким душі піднімаються на небо. Північноамериканські племена ірокезів образно називали його Шляхом Душ, Стежкою Володаря життя, Стежкою Духів, Дорогою Душ. Саме цим шляхом душі йдуть в інший світ, а їхні вогнища видніються як найяскравіші зірки.
Такі уявлення нагадують литовський міф про Дорогу Птахів, у кінці якої душі праведних, що відлітають після смерті у вигляді птахів, живуть вільно і щасливо.
Для норманів Молочний Шлях був Стежкою Духів або Дорогою Одіна, що веде в небесну оселю верховного Бога – Валгаллу. У деяких давньогрецьких міфах Молочний Шлях – то дорога Богів або шлях, яким простують душі мертвих.
Зокрема, у творах Платона і Макробія Молочний Шлях згадано як шлях для душ на небо; входили вони туди через сузір’я Стрільця й Козерога. Піфагорійці думали, що душі, які живуть на Молочному Шляху, спускаються і з’являються людям у снах.
Слов'янські народи здавна вирізняли Молочний Шлях з-поміж інших небесних об'єктів За свідченням польського етнографа Мошинського, селяни в різних регіонах слов'янського світу за взаємним розміщенням зірок, перш за все Плеяд, Великої і Малої Ведмедиці, Оріона та Молочного Шляху, а також за положенням Венери визначали не тільки нічний час, а й дати року. Молочний Шлях був важливим орієнтиром, який показував напрям на південь уночі, особливо в далеких мандрах, наприклад, у чумаків.
Серед українських назв Молочного Шляху найпоширенішими є Чумацький Шлях та Чумацька Дорога. Відомі також варіанти: Божа Дорога (Божий Шлях), Пташина Дорога, Дорога у Вирій, Зоряна Дорога, Солом’яна Дорога... Назва “Перунів Шлях”, наведена В. Ужченком з посиланням на художній текст С. Скляренка, іншими дослідниками вважається сумнівною.
Зафіксовано багато легенд і переказів про Молочний Шлях, які виникли на основі стародавніх вірувань та уявлень. Загальновживана українська назва “Чумацький Шлях” не відбиває елементів язичництва, бо постала вже на третій, постміфологічній стадії розвитку зоряних назв.
За давніми уявленнями, Молочний Шлях був орієнтиром для птахів – “Гусячою” або “Пташиною Дорогою у Вирій”, тобто в теплі краї на зимівлю. За цим дороговказом птахи восени летять на південь, а напровесні повертаються до рідних країв. У народних повір’ях Вирій, або Ірій (Йрій) – не лише місце, куди птахи відлітають на зиму, а й Рай.
У Холмській Русі Молочний Шлях вважали дорогою, що веде душі померлих людей на небо або праведні душі в Рай (Ушицький повіт). В іншому варіанті Молочний Шлях – це дорога, що перетинається посередині; одна її половина веде душі праведників у Рай, друга – душі грішників у пекло (Грубешівський повіт).
Молочний Шлях, як вважали на Поділлі, – це небесна дорога, яка нагадує: перш ніж настане кінець світу, на землі має народитися стільки людей, скільки в ньому зірок.
В Україні з появою чумацького промислу Молочний Шлях став називатися “Чумацьким Шляхом”. Українські чумаки, візники, торговці XV-XIX ст., які перевозили на волах хліб, сіль, рибу, проходили довгий і нелегкий шлях. Тож у свідомості людей гігантське сузір’я асоціювалося з безконечною й небезпечною дорогою українських чумаків. Проте існує й інше, більш практичне пояснення.
Молочний Шлях – основну частину зірок Галактики – найкраще видно восени. В цю пору він перетинає небосхил у напрямі з південного заходу на північний схід. Приблизно в цьому ж напрямі по території теперішніх Запорізької та Херсонської областей тече Дніпро. Тож для чумаків, які їздили у Крим по сіль і поверталися наприкінці літа, Молочний Шлях у пониззі Дніпра служив дороговказом. Ідучи з північного сходу на південний захід, вони, щоб не збитися з дороги, орієнтувалися вночі по цій ясній смузі.
Про це свідчить і народний переказ: “Давно колись Таврійським степом чумаки по сіль у Крим ходили. Вдень вони по сонцю дорогу знаходили, а вночі – по зірках. Ще й досі ті зоряні гони на небі люди Чумацьким Шляхом звуть”. Одна з легенд намагається пояснити і виникнення Чумацького Шляху, і його назву. Він начебто утворився від того, що чумаки, перевозячи мажарами сіль з Криму, розсипали її, і вона, обернувшись світлою небесною смугою, освітлювала дорогу тим невтомним мандрівникам.
Як вважають деякі дослідники, не тільки Дунай вважався земним відображенням Молочного Шляху. У сиву давнину з міфологією слов'ян була тісно пов'язана верба, символізуючи першоджерело світу або Прадерево життя, Галактику – Чумацький Шлях на небі. Як символ цього величезного сузір'я понад шляхом садили верби. Видається цікавим уявлення наших Предків про Місяць як голову галактичного Змія, що ховається в Чумацькому Шляху, у Прадереві світу.
Загальновживана назва “Чумацький Шлях” зустрічається в поетичних легендах, але все ж вона пов’язана з реаліями господарської діяльності українців, зокрема з чумацьким промислом. Але розглядаючи інші назви Молочного Шляху та пов’язані з ними вірування, неважко помітити елементи архаїчних астральних міфів. Пташина Дорога не тільки вказує птахам шлях у Вирій. Вона є свідченням існування уявлень про душу як птаха, душу як зірку, про мандри душі світами.
Такі українські назви Молочного Шляху як Чумацька Дорога (Чумацький Шлях), Божа Дорога (Божий Шлях), Пташина Дорога, Журавлина Дорога, Гусяча Дорога, Батиєва Дорога, Дорога у Вирій, пов'язані з образом дороги, що є одним із символів-синонімів Світового дерева (Дерева життя). Дорогу розглядають і як долю, і як спосіб єднання (світів, неба й землі...), і як символ чогось впорядкованого серед хаосу. Символіка дороги певною мірою позначилася й на народних віруваннях та уявленнях про Молочний Шлях, на пов'язаних з ним легендах, переказах, піснях.
У сучасній поетичній мові Чумацький Шлях став символом, який виокремлює українську історію й культуру, наприклад, як у Євгена Гуцала:
Так хто ж той селянин, що небо засіває,
так хто ж той селянин, що розсіва зірки?
Чи він у личаки у липові озутий,
а чи ступає босоніж по небесах, –
він зорі житні розсіва багатокутні,
зірками житніми блищить
Чумацький Шлях.
Грецькі міфи пов'язували виникнення назви “Молочний Шлях” із суперечкою Богів. За міфом, Геракл – син Зевса і смертної жінки – міг стати безсмертним, тільки скуштувавши молока Гери, дружини Зевса, яка ненавиділа Геракла. Коли вона спала, хитрий Гермес приклав маленького Геракла до її грудей. Прокинувшись, Гера відштовхнула немовля, чудодійне молоко бризнуло з її грудей і розлилось по небу. Отак і виник Молочний Шлях. Міф, що дав йому назву, пов’язаний з ідеєю життя та безсмертя й тому, імовірно, дуже давній.
Давньогрецький філософ Демокріт (460–370 pp. до н. ч.) здогадувався, що Молочний Шлях складається з незліченної кількості зірок – далеких сонць. Отже, Молочний Шлях – це срібносяйне гігантське скупчення зірок, яке навпіл перетинає нічний небосхил. Ця назва стала загальновживаною в астрономічній літературі. Але у різних народів світу є й свої назви Молочного Шляху.
Жителям південних широт, у межах яких постали всі стародавні цивілізації, скупчення зірок Молочного Шляху видається світлою стрічкою. У вавилонській міфології Молочний Шлях – то мотузки, якими земля закріплена в космосі. Вечорами срібляста смуга на небі здавалась стародавнім людям дорогою, що простягалась з півночі на південь. Небесний Лебідь летить нею на південь, вказуючи шлях і час птахам. Слов’яни, угро-фінни, естонці, киргизи, башкири називають Молочний Шлях Пташиною Дорогою, а татари, марійці, чуваші – Гусячою Дорогою. Очевидно, тому, що цей шлях збігається з напрямком відльоту птахів у вирій.
Цікаві уявлення про “небесний шлях” зустрічаємо в Англії. Одне з них пов’язане з великою дорогою Ветлінг, яка колись вела з Дувра у Валліс через Лондон. За свідченням Тайлора, на небі, так само як і на землі, є своя Дорога Ветлінг, яку раніше знав будь-який англієць, хоч тепер її забуто навіть у місцевих говірках.
Міфи про небесне полювання належать до астральних. У багатьох народів Північної Євразії сузір'я Великої Ведмедиці вважається оленем або лосем (інколи восьминогом), якого переслідує мисливець, а Молочний Шлях – то слід від його лиж. Таке уявлення про Молочний Шлях відбилося в одному з варіантів астрального міфа евенків, де лосеням виступає не Велика, а Мала Ведмедиця. Деякі сузір'я вважали слідами руху міфологічних героїв.
Молочний Шлях пов'язаний з ідеєю переселення душ. У Стародавній Індії його називали “Діват-мойя” – Божественний Шлях.
Австралійські аборигени племені каміларої вірили, що дух небіжчика підноситься до зірок Молочного Шляху. Інки, які жили в гірських районах Перу, Чілі та Еквадору в XII – на початку XVI ст., вважали Молочний Шлях – Майя (Небесну Ріку) найважливішим небесним об'єктом За їхніми уявленнями, саме на ньому розміщені всі значні небесні світила.
Африканський народ басуто називав його Шляхом Богів, плем'я оджі – Шляхом Духів, яким душі піднімаються на небо. Північноамериканські племена ірокезів образно називали його Шляхом Душ, Стежкою Володаря життя, Стежкою Духів, Дорогою Душ. Саме цим шляхом душі йдуть в інший світ, а їхні вогнища видніються як найяскравіші зірки.
Такі уявлення нагадують литовський міф про Дорогу Птахів, у кінці якої душі праведних, що відлітають після смерті у вигляді птахів, живуть вільно і щасливо.
Для норманів Молочний Шлях був Стежкою Духів або Дорогою Одіна, що веде в небесну оселю верховного Бога – Валгаллу. У деяких давньогрецьких міфах Молочний Шлях – то дорога Богів або шлях, яким простують душі мертвих.
Зокрема, у творах Платона і Макробія Молочний Шлях згадано як шлях для душ на небо; входили вони туди через сузір’я Стрільця й Козерога. Піфагорійці думали, що душі, які живуть на Молочному Шляху, спускаються і з’являються людям у снах.
Слов'янські народи здавна вирізняли Молочний Шлях з-поміж інших небесних об'єктів За свідченням польського етнографа Мошинського, селяни в різних регіонах слов'янського світу за взаємним розміщенням зірок, перш за все Плеяд, Великої і Малої Ведмедиці, Оріона та Молочного Шляху, а також за положенням Венери визначали не тільки нічний час, а й дати року. Молочний Шлях був важливим орієнтиром, який показував напрям на південь уночі, особливо в далеких мандрах, наприклад, у чумаків.
Серед українських назв Молочного Шляху найпоширенішими є Чумацький Шлях та Чумацька Дорога. Відомі також варіанти: Божа Дорога (Божий Шлях), Пташина Дорога, Дорога у Вирій, Зоряна Дорога, Солом’яна Дорога... Назва “Перунів Шлях”, наведена В. Ужченком з посиланням на художній текст С. Скляренка, іншими дослідниками вважається сумнівною.
Зафіксовано багато легенд і переказів про Молочний Шлях, які виникли на основі стародавніх вірувань та уявлень. Загальновживана українська назва “Чумацький Шлях” не відбиває елементів язичництва, бо постала вже на третій, постміфологічній стадії розвитку зоряних назв.
За давніми уявленнями, Молочний Шлях був орієнтиром для птахів – “Гусячою” або “Пташиною Дорогою у Вирій”, тобто в теплі краї на зимівлю. За цим дороговказом птахи восени летять на південь, а напровесні повертаються до рідних країв. У народних повір’ях Вирій, або Ірій (Йрій) – не лише місце, куди птахи відлітають на зиму, а й Рай.
У Холмській Русі Молочний Шлях вважали дорогою, що веде душі померлих людей на небо або праведні душі в Рай (Ушицький повіт). В іншому варіанті Молочний Шлях – це дорога, що перетинається посередині; одна її половина веде душі праведників у Рай, друга – душі грішників у пекло (Грубешівський повіт).
Молочний Шлях, як вважали на Поділлі, – це небесна дорога, яка нагадує: перш ніж настане кінець світу, на землі має народитися стільки людей, скільки в ньому зірок.
В Україні з появою чумацького промислу Молочний Шлях став називатися “Чумацьким Шляхом”. Українські чумаки, візники, торговці XV-XIX ст., які перевозили на волах хліб, сіль, рибу, проходили довгий і нелегкий шлях. Тож у свідомості людей гігантське сузір’я асоціювалося з безконечною й небезпечною дорогою українських чумаків. Проте існує й інше, більш практичне пояснення.
Молочний Шлях – основну частину зірок Галактики – найкраще видно восени. В цю пору він перетинає небосхил у напрямі з південного заходу на північний схід. Приблизно в цьому ж напрямі по території теперішніх Запорізької та Херсонської областей тече Дніпро. Тож для чумаків, які їздили у Крим по сіль і поверталися наприкінці літа, Молочний Шлях у пониззі Дніпра служив дороговказом. Ідучи з північного сходу на південний захід, вони, щоб не збитися з дороги, орієнтувалися вночі по цій ясній смузі.
Про це свідчить і народний переказ: “Давно колись Таврійським степом чумаки по сіль у Крим ходили. Вдень вони по сонцю дорогу знаходили, а вночі – по зірках. Ще й досі ті зоряні гони на небі люди Чумацьким Шляхом звуть”. Одна з легенд намагається пояснити і виникнення Чумацького Шляху, і його назву. Він начебто утворився від того, що чумаки, перевозячи мажарами сіль з Криму, розсипали її, і вона, обернувшись світлою небесною смугою, освітлювала дорогу тим невтомним мандрівникам.
Як вважають деякі дослідники, не тільки Дунай вважався земним відображенням Молочного Шляху. У сиву давнину з міфологією слов'ян була тісно пов'язана верба, символізуючи першоджерело світу або Прадерево життя, Галактику – Чумацький Шлях на небі. Як символ цього величезного сузір'я понад шляхом садили верби. Видається цікавим уявлення наших Предків про Місяць як голову галактичного Змія, що ховається в Чумацькому Шляху, у Прадереві світу.
Загальновживана назва “Чумацький Шлях” зустрічається в поетичних легендах, але все ж вона пов’язана з реаліями господарської діяльності українців, зокрема з чумацьким промислом. Але розглядаючи інші назви Молочного Шляху та пов’язані з ними вірування, неважко помітити елементи архаїчних астральних міфів. Пташина Дорога не тільки вказує птахам шлях у Вирій. Вона є свідченням існування уявлень про душу як птаха, душу як зірку, про мандри душі світами.
Такі українські назви Молочного Шляху як Чумацька Дорога (Чумацький Шлях), Божа Дорога (Божий Шлях), Пташина Дорога, Журавлина Дорога, Гусяча Дорога, Батиєва Дорога, Дорога у Вирій, пов'язані з образом дороги, що є одним із символів-синонімів Світового дерева (Дерева життя). Дорогу розглядають і як долю, і як спосіб єднання (світів, неба й землі...), і як символ чогось впорядкованого серед хаосу. Символіка дороги певною мірою позначилася й на народних віруваннях та уявленнях про Молочний Шлях, на пов'язаних з ним легендах, переказах, піснях.
У сучасній поетичній мові Чумацький Шлях став символом, який виокремлює українську історію й культуру, наприклад, як у Євгена Гуцала:
Так хто ж той селянин, що небо засіває,
так хто ж той селянин, що розсіва зірки?
Чи він у личаки у липові озутий,
а чи ступає босоніж по небесах, –
він зорі житні розсіва багатокутні,
зірками житніми блищить
Чумацький Шлях.
***
Цього року людство відзначає 400-ліття двох непересічних подій: Галілео Галілей уперше направив телескоп на зоряне небо і зробив свої знамениті відкриття, а Йоганн Кеплер, у свою чергу, сформулював закони руху планет. Тому саме 2009 рік за пропозицією Міжнародного астрономічного союзу, підтриманою ЮНЕСКО, 62-га Генеральна Асамблея ООН оголосила Роком астрономії під гаслом "Відкрий для себе Всесвіт".
Немає коментарів:
Дописати коментар