Реферат / Козацькі народні пісні

Українські козацькі пісні – беруть початок з 15 століття. Коріння пісень уходить в добу князів та часи Київської Русі. Основна тематика українських козацьких пісень, це бій воїна з ворогом-чужинцем. 

Для української культури козацькі пісні відігравали величезне значення. Козаків Січі називали у народі «святими лицарями», їх оспівували в думах, піснях та легендах. Звитяжні запорожці стали героями безлічі літературних і мистецьких творів. Адже мова йде про суттєвий життєвий відрізок народу та славетних героїв-козаків, воїнів за свободу рідного краю. Такі українські пісні основувались на реальних подіях, де зображувались реальні битви. Вони найбільше увібрали історичних реалій своєї доби. Основним є ліричний образ козака із зображенням його внутрішнього світу, почуттів, думок та неспокійним козацьким життям. Як правило побут козака в піснях змальований поза межами війн та відчайдушних вчинків.

На перший погляд може здатись, що сюжети українських козацьких пісень обмежуються лише змалюванням героїчних баталій, сценами визволення тощо. Не рідко лунають мотиви громадянського характеру, де зображено прощання з домівкою, ріднею, коханими дівчатами, які проводжали своїх відважних парубків на війну. В таких піснях, присутність духу патріотизму ледь відчутна, він відступає на другий план. Основною метою виконання цих пісень, є змалювання картини прощання та проводжання козака до війська. Войовничий настрій часто поєднується з сумом та тривогою розлуки. Образ люблячої матері , яка проводжає свого сина, знаючи, які страждання та переживання вона повинна винести є основним сюжетно-ідейним змістом. З пісень ми ознайомлюємось також з побутовим життям козаків, їхніми локальними обрядами та умовами в яких їм доводилось жити. Народ з гордістю, вдячністю та любов’ю оспівував життя молодиків, яке сповнене небезпеки. Образ козака втілював волелюбність та могутність українського народу. Саме завдяки пісням ми дізнаємось про тогочасні героїчні постаті та народних захисників. Особливо велика кількість пісень присвячена найвідомішому гетьману Б.Хмельницькому. Він постає мудрим полководцем та відважним воїном. Непримиренність до національно-соціального гніту виливалась не тільки на полі бою, а й в патріотичності пісень.

Співали українські козацькі пісні по всій Україні. Основний акцент робився на оспівуванні величних подвигах народних ватажків, замальовувались риси їх характеру, а також легендарні епізоди їхнього життя. Цикл козацьких пісень починає проникати в писемну літературу вже з княжої доби. В той час в літописах цитувались народні твори та відомості про народних співаків.

Живі образи козацької сміливості, бадьорості, вільного, буйного, безжурного життя постають перед нами в історичних піснях про боротьбу з туками і татарами. Кращі риси запорожців безстрашність у боях походах, добродушність, вірність рідному народові - відтворено в образі легендарного Байди, князя Дмитра Вишневецького – першого козацького ватажка у пісні " В Цаpегpаді на риночку" ("Пісня про Байду"). Про боротьбу за волю, муки, яких зазнали українські козаки від поневолювачів, розповідає і пісня "Ой, Морозе, Морозенку". Автол малює страшну смерть молодого козака, улюбленця народу і водночас народне захоплення його відвагою, його молодечим запалом, буйною волелюбною вдачею. Широкої популярності набула маршова козацька пісня "Ой, на горі женці жнуть", де звучить глибока любов до запорозького війська і його ватажків - Дорошенка та Сагайдачного.

Згадаймо «Пісню про Байду», «Думу про козака Голоту», де оспівуються захисники народу — сміливі, відчайдушні козаки, які не бояться «ні вогню, ні меча, не третього болота». Герої цих творів — відчайдушні, хоробрі люди, вони боронять свій край, свого не віддають, але й чужого не займають.

Знайшла своє відображення у піснях і боротьба з польською шляхтою. Пісня "Розлилися круті бережечки" дає уяву про дні визвольної війни 1648-1654 років. Народ не хотів миритися зі смертю своїх улюблених героїв, для нього вони залишалися завжди живими, подовжуючи своє життя і боротьбу у народних творах.

У «Думі про Самійла Кішку» оспівується герой, який провів у неволі 25 років. Кішка організував на турецькій галері повстання і повернувся в Україну, де був обраний гетьманом.

Пісня «Ой Морозе, Морозенку» — це слава герою-захиснику, що загинув за свою Україну.
Особливе місце серед цих народних дум займають пісні про Богдана Хмельницького.

Чи не той хміль, що коло тичин в’ється?…
Ой той то Хмельницький, що з ляхами б’ється…

У думі «Гей, не дивуйтесь, добрі люди» всевидющі кобзарі звеличали сміливість та безстрашність перед ворогом Богдана Хмельницького та його друга і соратника Максима Кривоноса, який «…рубає мечем голову з плечей, а решту ляхів топить водою».

Вершиною драматизму і трагізму в розкритті теми смерті козака є змалювання страхітливого бенкету хижих птахів, що глумляться над тілом убитого козака («Чорна рілля ізорана», «Летів орел, летів»).

Символом козацької звитяги, нездоланності духу стає і насипана висока могила - пам'ятник воїнської доблесті.

Картина загибелі козака постає доволі традиційною: вбитий він лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою (символ козацької слави, у дохристиянські часи червоний - колір смерті), над ним нахилився вірний кінь, над ним кружляє чорний ворон (теж символи смерті, представники потойбічного світу):

Ой на горі огонь горить,
А в долині козак лежить.
Накрив очі китайкою –
Заслугою козацькою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче... («Ой на горі огонь горить»)

У деяких піснях смертельно поранений козак розмовляє зі своїм єдиним другом-конем, який копитами в землі копає для нього могилу, просить його передати останню звістку рідним:

Не стій, коню, надо мною.
Біжи, коню, ти додому...
..А як прийдеш д'новій хаті,
Вдар копитом в новий поріг,
Вийде д'тобі стара жона,
Яко земля почорніла,
Тото моя мама рідна.
Буде тебе пізнавати.
Буде ті сі щось питати –
Ти знай, коню, що казати.
Ой не кажи, що вбит лежу,
Але кажи — в войську служу.
Взяли собі Газдинечку
Під зелену муравочку.
Не плач, мати, та не тужи,
Ой синові добре дуже...(«Ой у лісі в Керелецькім»)

Історія козаччини завжди хвилювала українців. З захопленням вони поверталися у своїх думах і піснях до часів Запорозької Січі. Тому козацькі пісні, що збереглися до нашого часу, є особливо цінними творами соціальної лірики. Вони стали основою подібних за тематикою і поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнірських пісень.