Костянтин народився у Мезії в місті Несс (сучасний Ніш у Сербії) 27 лютого близько 272 року (точний рік народження не встановлений). Батьком його був Констанцій I Хлор, згодом проголошений цезарем, а матір'ю — Олена, яка походила з простої сім'ї і була дочкою шинкаря. Історик Евтропій стверджує, що Констанцій був людиною м'якою, скромною і при цьому відрізнявся терпимістю до християн,
християнкою була і його дружина.
Ставши повновладним правителем імперії, Костянтин продовжив політику Діоклетіана із закріплення вільних землеробів за їхнею землею, при цьому сильно зросли податки, тому що державі потрібні були кошти на відновлення імперії після майже 20 років громадянських воєн.
На початку свого правління Костянтин, як і всі імператори, був язичником. У 310 році після відвідування священного гаю Аполлона, йому, нібито, навіть було бачення бога сонця. Проте вже через 2 роки під час війни з Максенцієм, правителем Італії, за словами Костянтина, до нього уві сні з'явився Христос, який наказав накреслити на щитах і прапорах свого війська букви РХ «Під цим знаком переможеш», на наступний день Костянтин побачив у небі хреста. Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Після перемоги над Ліцинієм в 313 році Костянтин наполіг на ухваленні їм свободи віросповідання, видавши Міланський едикт який дозволив сповідування християнства по цілій імперії. По всій імперії зводилися церкви. Часом для їх зведення розбиралися старі язичницькі храми.
Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і переніс столицю імперії до Візантії, пізніше названого Константинополем або Царградом. Сам Костянтин прийняв хрещення лише перед смертю, що не заважало йому втручатися в тонкі релігійні суперечки. Костянтин почав провадити нову політику, побудував нову столицю і підтримав нову релігію - християнство. Він заснував Собор Святого Петра в Римі.
Язичницькі укладачі історичних хронік відзначали, що безперечний успіх, що супроводжував Костянтина в усіх його справах, зрештою не найкращим чином вплинув на нього. Ставши фактично володарем світу, Костянтин оточив себе азіатською пишнотою і став, за свідченнями Евтропія, нечуваним марнотратом. Він одягався і поводив себе як східний деспот: носив фарбоване фальшиве волосся, довгі, строкаті шовкові шати, прикрашав себе безліччю дорогоцінних каменів, намистами та браслетами. Якщо раніше Костянтин не терпів наклепників і донощиків, то тепер став таким підозрілим, що в особливому едикті заохотив їх обіцянкою нагород і відзнак.
Незадовго до смерті Костянтин провів вдалу війну проти готів і сарматів. На початку 337 року хворий імператор відправився в Єленополіс задля користування ваннами. Відчувши себе гірше, він звелів перевезти себе в Нікомедію і тут на смертному одрі Костянтина хрестив у християнство аріанський єпископ Євсевій Нікомедійський. Перед смертю, зібравши єпископів, він зізнався, що мріяв прийняти хрещення у водах Йордану, але з волі Божої приймає його тут.
Після трьох століть гонінь християнство, за Міланським едиктом, спочатку отримало дозвіл на вільний розвиток та розповсюдження, а пізніше стало офіційною релігією імперії. За імператора Костянтина (323 — 337 рр.) християнська релігія перетворилася на державну, вона користувалася економічною, політичною та ідеологічною підтримкою держави. Східна Церква канонізувала імператора Костянтина та іменує його рівноапостольним.
Немає коментарів:
Дописати коментар