Шарль Перро є, мабуть, найвідомішим казкарем світу. Проте мало хто знає, що першу казку, яка принесла Перро справжню славу, він створив, коли йому виповнилося шістдесят дев’ять років. «Казки матінки Гуски» дуже швидко здобули
популярність, їх перекладали різними мовами й неодноразово видавали. Найулюбленішими казками дітей стали «Червона Шапочка», «Хлопчик-Мізинчик», «Попелюшка» і «Кіт у чоботях».
Народився Шарль Перро 12 січня 1628 р. у буржуазно-чиновничій родині. Він не був дворянином, але батько — адвокат Паризького Парламенту, прагнув дати всім своїм синам гарну освіту. Двоє із чотирьох стали по-справжньому знаменитими: старший, Клод, прославився як архітектор (він, до речі, є автором Східного фасаду Лувра); другою знаменитістю в родині Перро став наймолодший — Шарль. Його брат-близнюк помер ще в ранньому дитинстві, і ця подія наклала певний відбиток на характер майбутнього письменника.
Навчався 8-річний Шарль у коледжі Бове. Спочатку навчання давалося йому важко, але згодом він став майже найкращим учнем. Та через складний характер Шарлю довелося залишити коледж і навчатися самостійно. Майбутній казкар успішно закінчив університет, став адвокатом. Та практикував недовго, бо почав писати поеми, присвячені королеві, і завдяки їм він став придворним поетом. Писав легкі комедії, вірші і трагедії. Через декілька років він був уже відомим письменником.
Згодом у нього з’явились покровителі при дворі, і доля його трохи змінилась — Перро став завідувати королівським будівництвом і майстернями гобеленів. Король був задоволений і навіть інколи радився із Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук. У нього з’явилися особисті апартаменти в Луврі та Версалі, вісім будинків у Парижі, а також замок Розьє.
У 1672 р. Шарль одружився з донькою королівського скарбника Марі Ґішон, яка народила трьох синів. Але у жовтні 1678 р. вона захворіла на віспу й померла. Перро тяжко переживав втрату. Вирішивши присвятити себе дітям, він залишив двір і сам зайнявся їхнім вихованням та освітою.
У 1696 р. паризький журнал «Галантний Меркурій» надрукував, без посилання на ім’я автора, казку «Красуня з зачарованого лісу». Через рік вона разом з сімома іншими казками того ж автора ввійшла до збірки під назвою «Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками». У передмові було зазначено, що всі ці казки написав П’єр Д’Арманкур — вісімнадцятилітній син вже добре знаного на той час автора Шарля Перро. Щоправда, невдовзі з’ясувалося, що ті казки були таки написані не сином, а батьком: 68-річному метрові довелося признатися, що вчинив він так, бо побоювався звинувачень у виданні творів, написаних у «низькому жанрі».
Смерть спочатку сина, а потім і самого Шарля Перро назавжди забрала таємницю авторства казок. Певний час вони за інерцією ще виходили під іменем П’єра Д’Арманкура, але в 1724 р., через 10 років після смерті письменника, було вирішено, що казки все-таки написав Шарль Перро-старший. Під цим іменем вони публікуються й досі.
Казки Шарля Перро відкрили справжній «казковий рух» у світовій літературі. У нього з’явились послідовники й наслідувачі. І не лише книжкові. На сюжети казок Перро створено опери «Попелюшка» Дж. Россіні, «Замок герцога Синя Борода» Б. Бартока, балети «Спляча красуня» П.І. Чайковського, «Попелюшка» С.С. Прокоф’єва і багато мультиплікаційних і художніх фільмів.
Немає коментарів:
Дописати коментар