Зростав він і виховувався у традиціях, які залишили йому його гідні попередники. Мати Святослава, мудра княгиня Ольга, посвящала його в таємниці європейської політики і дипломатії. Батьком княжича Святослава був київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю
Константинополь, що називався на Русі Царградом. Тому молодий князь Святослав і отримав від своїх предків у спадщину широкий розмах, відвагу, уміння переживати знегоди і перемагати в скрутних умовах. За літописом «Повість минулих літ» "вже 946 року юний Святослав сидів на коні і, навіть, пробував метнути списа".
Державницька і полководницька діяльність князя розгортається з 964 року, коли він виріс, змужнів і став "воїв збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий". Святослав відзначався хоробрістю й лицарським поводженням із ворогами, тому сучасники називали його Хоробрим.
У 964 році князь Святослав Ігоревич здійснив свій перший похід на землі слов'янського племені в'ятичів, які платили данину хозарам. В'ятичі заселяли лісисте межиріччя Оки і Волги. Пробувши в них усю зиму, Святослав домігся свого: вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву.
Навесні наступного 965 року Святослав відправив хозарському кагану своє знамените історичне послання: "Йду на ви" (тобто "я йду на вас"). Хозарський каганат на той час займав чималу територію і представляв для Русі велику небезпеку. Святослав умів надихати своїх воїнів на перемогу в битві будь-якою ціною, і саме йому належать знамениті слова: "Мертві сорому на мають".
В рік 966. Святослав переміг в’ятичів і наклав на них данину...”
Похід ознаменувався багатьма перемогами Святослава. Святослав здійснив безпрецедентний для тієї епохи військовий похід, подолавши кілька тисяч кілометрів, захопивши цілий ряд фортець і розгромивши не одне сильне вороже військо. З карти Європи зникла величезна Хозарська держава і були розчищені торгові шляхи на Схід.
Домігшись перемоги на сході, Святослав у 968 році вирушив у перший дунайський похід, на допомогу Візантії у війні з Болгарією. Він намагався не допустити посилення болгар. Маючи на меті розширення кордонів Київської Русі, Святослав здійснив походи проти грецьких причорноморських міст та проти Болгарського царства.
Про те, яке враження справляли походи Святослава на тогочасний світ, можемо здогадуватися, виходячи з письмових свідчень арабського хроніста котрий писав: “Тепер не залишилося й сліду ні від болгарів, ні від буртасів, ні від хозарів, бо Русь знищила їх усіх, забрала в них усі землі і приєднала до себе, а ті, що врятувалися від її рук, розбіглися по близьких місцях, бажаючи залишитися поблизу своїх країн та сподіваючись прийти до згоди з Руссю і піддатися їй”.
Всі роки свого княжіння він провів не в Києві в палатах, а в походах зі своїми воїнами. Ось що писав про князя Святослава літописець Нестор: Він ходив на ворога зі стрімкістю барса; в походах не возив із собою ні казанів, ні обозів; харчувався кониною або м’ясом диких звірів, яке пік на вугіллі; не боявся ні холоду, ні непогоди; спав у походах без шатра під відкритим небом, підстеливши під себе кінський пітник, а під голову — сідло; якщо ж ішов на ворога, то ніколи не нападав на нього зненацька, а завжди заздалегідь попереджав: «Іду на ви!».
За часів князювання великого князя Святослава Русь була найбільшою за своєю територією — від Каспію до Балкан — і однією з найпотужніших держав Європи. Святослав реформував систему державного правління. Він замінив племінних вождів у трьох найважливіших центрах на своїх синів: старшого - Ярополка - посадив у Києві, другого - Олега - у Вручому, у древлян, третього - Володимира - у Новгороді. Таким чином, уперше всі землі Київської Русі опинилися під владою однієї князівської династії. Після цього вирушив у другий дунайський похід.
На жаль, другий дунайський похід 970 року не був для Святослава вдалим. Та навіть переможеного Святослава боялась Візантія. Тому імператор Цимісхій послав до печенігів свого дипломата, і той за великі гроші найняв одного з ханів, аби той зненацька напав на виснажене руське військо. Підкупним ханом був Куря, який вбив Святослава в 972 році, а з його черепа хан звелів зробити кубок, з якого пив на банкетах на честь цієї знаменної для нього перемоги.
Святослав залишився для прийдешніх поколінь зразком воїна й полководця, який не шкодував сил для Вітчизни і наклав головою, обороняючи її від ворогів. Він був хоробрим, мужнім воїном і талановитим полководцем. Його любили прості воїни.
За короткий, але блискучий період свого князювання він зумів значно розширити і зміцнити давньоукраїнську державу. "Це була епоха великих здобутків і тріумфів, епоха морського володіння. Всі чорноморські країни ввійшли в сферу впливу Києва - Чорне море дістало назву Руського моря, бо ним тільки Русь плаває".
Волею провидіння, Святославу Хороброму судилося завершити Золотий Вік руських велетнів, але лишив він по собі славного спадкоємця - свого сина Володимира. Усі, хто прийшли по нім, лише намагалися відродити колишню славу.
В історію України цей геніальний полководець увійшов так само блискуче, як увійшли в історію своїх держав і світову історію чимало інших видатних полководців: Олександр Македонський, Ганнібал, Юлій Цезар, Чингізхан, Наполеон...
Немає коментарів:
Дописати коментар