Рідна мова / Українські прислів'я

Про природу. 

• Природа одному мама, а другому мачуха. 
• Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном. 
• На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся. 
• Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути. 
• Нема тієї драбини, щоб до неба дістала. 
• Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому. 
• Як небесна височина, – так морська глибина. 
• Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє. 
• Зимове сонце, як удовине серце. 
• Весняне сонце – як дівчини серце. 
• Доки сонце зійде, – роса очі виїсть. 
• І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить. 
• Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю. 
• Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть. 
• Гарно і при місяцю, коли сонця немає. 
• Світить місяць, та не гріє. 
• З неба зорі хвата, а під носом не бачить. 
• Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно. 
• Світить, та не гріє. 
• Темно, хоч падай. 
• Темно, хоч очі виколи. 
• Темно, хоч татарву веди. 
• Темно в хаті, як у горобину ніч. 
• Хто в темряву дивиться, – той од світла кривиться. 

Про землю. 

• Більше землю удобряй – будеш мати урожай. 
• Дай землі, – то вона й тобі дасть. 
• Земля дає все і забирає все. 
• Земля багата – народ багатий. 
• Земля – наша мати: всіх годує. 
• Земля найбагатша, вона найсильніша. 
• Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника. 
• Земля – тарілка: що покладеш – те й візьмеш. 
• На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять. 
• На ледачій землі і трава не росте. 
• На необроблені землі лиш бур’ян росте. 
• На поганій землі хліб не родить. 
• На чиїй землі живеш – того і воду п’єш. 
• На чорній землі білий хліб родить. 
• На чужій землі не доробиш хліба. 
• Не земля родить, а руки. 
• Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся. 
• Там така добра земля, що дитину посади – і та б виросла. 
• Хто землі дає, тому земля втроє віддає. 
• Доглядаєш землю плідну, як матір рідну. 
• Хто на землі сидить – той не боїться, що впаде. 
• Чия земля – того й сіно 
• Чия земля – того й хліб. 
• Яка земля – такий і хліб. 
• Високі гори мають глибокі доли. 
• Гора з горою не сходиться. 
• Гора має вуха, а ліс – очі. 
• З гори вскач, а на гору – хоч плач. 
• Поле бачить, а ліс – чує. 
• Дай полю гною – дасть хліба вволю. 
• Поля – що й курці лапою нема де ступити. 
• Хто по полю годить, тому жито родить. 

Про воду. 

• За холодну воду не візьметься. 
• Без води й борщу не звариш. 
• Без води і не туди, і не сюди. 
• Вода ума не мутить та й голови не смутить. 
• Ваша вода мокра, ще й зимна. 
• У воді стоїть, а води просить. 
• Він, як вода, скрізь просочиться. 
• Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить. 
• Він такий, що й у ложці води втопиться. 
• Вода все сполоще, крім лихого слова. 
• Вода в одного бере, а другому дає. 
• Вода, що скоро збігає, отрути не лишає. 
• Води – хоч топитись, та нема де напитись. 
• Води – хоч мийся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач 
• Не все переймай, що по воді пливе. 
• Чим глибша вода, тим більша риба. 
• Де вода, там і верба. 
• Де вода, там і біда. 
• За водою підеш, то й не вернешся. 
• З брудної води ще ніхто чистим не вийшов. 
• І вода як на місці стоїть, то засмерджується. 
• Коло води ходячи, умочишся. 
• Мала вода – великий шум. 
• Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш. 
• Не вір воді, бо втопишся. 
• Не спитавшись броду, не сунься в воду. 
• Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою. 
• Прийшло з води, пішло з водою. 
• Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити. 
• Чий берег, того й вода. 
• Як води боятися, то не купатися. 
• Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає. 
• Аби болото, а чорти знайдуться. 
• Аби болото, а жаби будуть. 
• Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде. 
• Кому болото, а кому злото. 
• Ліпше своє болото, як чуже золото. 
• Хто обкидає болотом других, у того руки брудні. 
• В морі тому води багато, що її ніхто не п'є. 
• Жди з моря погоди, то роса очі виїсть. 
• Море – рибальське поле. 
• Ночвами моря не переплисти. 
• По морі плавав, а води не бачив. 
• Роздайся, море, тріска пливе. 
• Сім літ морячив і моря не бачив. 
• Хвали море, а держися землі. 
• Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна. 
• Хто переплив море, той знає горе. 
• Хоч річка і невеличка, а береги ламає. 

Вогонь. 

• Вогонь – біда, і вода – біда, а без вогню і без води ще більше біди. 
• Вогонь палить, вода студить. 
• Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн. 
• Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати. 
• Вогонь цар, а водиця – цариця. 
• Вогонь все нищить, а вода від одного бере, а другому дає. 
• Гаси вогонь, поки не розгорівся. 
• Кого не пече, той не відсувається. 
• Кого не пече, тому не гаряче. 
• Чим більше дров, тим більший вогонь. 
• Багато диму – мало тепла. 
• Тікав від диму, та впав у вогонь. 
• Біля сухого дерева й сире горить. 
• Коли дрова горять, тоді і кашу вари. 
• Що горить, то не мерзне. 
• Що має згоріти, то не потоне. 
• Що не горить, того не треба гасити. 
• Не горить, а тліє. 

Погода.

• В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене. 
• Погода робить сіно, а час – гроші. 
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде. 
• Така погода, що хто вмер, той кається. 
• Тиха погода, хоч мак сій. 
• Блискавка блисне – й камінь трісне. 
• Вітер не дме – то й очерет не шумить. 
• Вітер не піймаєш, дим не заховаєш. 
• З вітром прийшло, за вітром і пішло. 
• Куди вітер, туди й він. 
• Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться. 
• Мені все вітер в очі – як вдень, так і вночі. 
• Південний вітер – бідний батько. 
• Посієш вітер – пожнеш бурю. 
• Хто вітрові служить, тому димом платять. 
• Багато грому, а мало дощу. 
• Грім гучний, а дощик малий. 
• Доки грім не гримне, баба не перехреститься. 
• Звідки не візьми – грім серед ясного неба. 
• Від дощу втік, а під ринву сховався. 
• Дощ іде – гриби будуть. 
• Чоловік – не глина, а дощ – не дубина, не розмочить і не поб'є. 
• Весною відро води – ложка болота, восени ложка води – відро болота. 
• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. 
• Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора. 
• Як сіно косять, то дощів не просять – самі йдуть. 
• З великої хмари малий дощ. 
• Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. 
• Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі. 
• Хто на морозі не бував, той і лиха не видав. 
• Нема снігу – нема сліду. 
• Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде. 
• Поки не впріти, поти не вміти. 
• Де тепло, там і добро. 
• Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би. 
• Холодно в хаті, хоч вовків ганяй. 
• В ліс не з'їздиш – то й на печі замерзнеш. 
• Кожух лежить, а дурень дрижить. 
• На кожусі лежав, від холоду дрижав. 

Час. 

• Бережи час – його за гроші не купиш. 
• Хто перший часом – перший і правом. 
• Час – найліпший лікар. 
• Час минає, а не вертає. 
• Час – не кінь: не підженеш та й не зупиниш. 
• Час – не віл, його не налигаєш. 
• Час, як вода, все йде вперед. 
• Було, та загуло. 
• Було, та з водою сплило. 
• Було, та мохом поросло. 
• Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться. 
• Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде. 
• Що без нас було – чули, що при нас буде – побачимо. 
• Що буває, те й минає. 
• Що буде, те й буде. 
• Що було, то було, а що минуло, то травою поросло. 
• І давно ріки догори не плили, та й калачі на вербах не росли. 
• Все минеться, одна правда останеться. 
• Є – минеться, нема – обійдеться. 
• Минулося – забулося. 
• Що буває, те й минає. 
• Не так сталося, як гадалося. 
• Краще пізно, ніж ніколи. 
• Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше. 
• На годину спізнися – за рік не доженеш. 
• Хто пізно ходить, пізно й приходить. 
• Хто пізно ходить, сам собі шкодить. 
• Ранок – панок: що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш. 
• Як не було зранку, то не буде до останку. 
• Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють. 
• Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день. 
• Не хвали день зранку, а хвали увечорі. 
• Хвали день увечорі, а життя – перед смертю. 
• Що днина, то новина. 
• Вечір покаже, який був день. 
• Куди ніч, туди й сон. 
• Ніч-мати усіх пригортає, а день розганяє. 
• Ніч ночувати – не вік горювати. 
• Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. 
• Що нині мені, то завтра тобі. 
• Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка. 
• Сьогодні густо, а завтра пусто. 
• Що нині утече, то завтра не зловиш. 
• Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти нині, то лиши на завтра. 

Пори року 

• Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає. 
• Весною не посієш – восени не збереш. 
• Проспиш весною – заплачеш зимою. 
• Бджоли раді цвіту, люди – літу. 
• Готуй сані влітку, а воза взимку. 
• Кому вліті холод, тому взимі голод. 
• Літом ніжкою, а зимою ручкою. 
• Що літом придбаєш, то зимою маєш. 
• Одно літо ліпше, як сто зим. 
• Восени багач, а навесні прохач. 
• Зима спитає, де літо було. 
• Коли б не зима, то й літо довше було б. 
• Хто має розум, той не їде зимою возом. 
• Питає лютий, чи ти добре взутий. 
• Воно як трапиться: коли середа, а коли п'ятниця. 
• Краще тепер, ніж у четвер. 
• Не тепер, так у четвер. 
• Прийде така неділя, що і в нас буде весілля. 
• Порівняння з тваринами 
• Із свині чоловік не буде, але з чоловіка свиня ся може стати. 
• Був би послом, якби не вдався ослом. 
• Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся. 
• Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева. 
• Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає. 
• Кіт з хати – миші на стіл. 
• Кіт з хати – миші танцюють. 
• Звик собака за возом бігти – побіжить і за саньми. 
• Лежить собака на стерні – сама не буде їсти і другому не дасть. 
• Він, як собака на сіні: і сам не їсть, і другому не дає. 
• Позичив у Сірка очей та й дивиться. 
• Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде. 
• Натура вовка тягне до лісу, а музиканта – до корчми. 
• Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці – курей стерегти. 
• Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить. 
• Дивиться лисичкою, а думає вовком. 
• У вічі – як лис, а поза очі – як біс. 
• Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела. 

Про працю 

• З гори і сани біжать, а на гору і віз не їде. 
• Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова. 
• Іржа їсть залізо, а горе – серце. 
• Залізо іржа їсть, а чоловіка – хвороба. 
• Тесля завжди без воріт, а швець завжди без чобіт. 
• Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде. 
• Без праці жити – тільки небо коптити. 
• Їсть за вола, а робить за комара. 
• Він тяжко хворий: коли працює, то все мерзне, а коли їсть, то аж пріє. 
• Праця чоловіка годує, а лінь марнує. 
• Робота – не ведмідь, до лісу не втече. 
• Робота – не вовк, до гаю не втече. 
• Сталь гартується в огні, а людина – в труді. 
• Хоч земля хліб родить, чоловік на хліб робить. 
• Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать. 
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. 
• Діло сяк-так волочиться, та покинути не хочеться. 
• Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. 

Їжа. 

• Голод злим провідником буває, бо людей до в'язниці пхає. 
• Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне. 
• Одному аж горлом вертає, а другий з голоду здихає. 
• Чують, як пісні співаємо, а не чують, як з голоду вовками виємо. 
• Ситому живіт розпирає, голодний з біди умирає. 
• Звабиш калачем – не відженеш і бичем. 
• Каменю – хоч бийся, води – хоч топися, хліба – хоч плач. 
• Коли хліб на столі, то стіл – престіл, а коли хліба ні кусочка – тоді стіл лиш гола дошка. 
• Лучче їсти хліб з водою, ніж жити чужиною. 
• Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова. 
• Як молодим бував, то сорок вареників їдав, а тепер хамелю-хамелю – і насилу п'ятдесят умелю. 
• Хліб – не зять, як спечуть – так з'їдять. 
• Хто на поріг – тому пиріг, а хто від порогу– тому щаслива дорога. 
• Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять. 
• Гречана каша – то матір наша, а хлібець житній – батько наш рідний. 
• Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було. 
• Хрін каже: "Я добрий з м'ясом!", а м'ясо: "Я і без хріну добре!" 
• Його хоч до сала прив'яжи, то все буде, як драбина. 
• Їж, поки рот свіж, а як зав'яне, то ніщо в нього не загляне. 
• Не все добре, що смакують, не все погане, що бракують. 
• Не будь гірким, бо виплюнуть; не будь солодким, бо злижуть. 
• Де кисіль, там я сів, де пиріг, там я й ліг. 
• Зовнішність та життя людини. 
• Молодець проти овець, а проти молодця – і сам, як вівця. 
• Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. 
• Дівка не без щастя, козак не без долі. 
• Де дівка не плетена, там і хата не метена. 
• Дівчина як тінь: ти за нею – вона від тебе, ти від неї – вона за тобою. 
• Не вибирай дівку, як у церкву йде, а як свиням їсти несе. 
• Краса до вінця, а розум до кінця. 
• Не поможе панні мило, коли чорна, як кадило. 
• Впертого вилічить дубина, а горбатого – могила. 
• Голий, як пляшка, а гонор, як в ляшка. 
• Нарядилась, як пава, а кричить, як ґава. 
• Ходи у чорному – люди кажуть: ледащиця, ходи у білому – кажуть: чепуриться. 
• Два пани, а одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав. 

Кохання. Одруження. 

• Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопців за те, чим вони обіцяють бути. 
• Любов не пожежа: займеться – не потушиш. 
• Там, де люблять – не вчащай, а де не люблять – не бувай. 
• І Гнат не винуватий, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната. 
• Хоч далеко, та ходить легко, а хоч близько, та ходить слизько. 
• За поцілунками світу не бачу, а за коханням – жити ніколи. 
• Стрічалися – цілувалися, а як в одну хату зійшлися – за чуби взялися. 
• Гарну взяти – будуть люди багато знати, розумну взяти – не дасть слова сказати. 
• Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить не для себе, старий жениться не для себе. 
• Молодого тато й мама женять, старшого – люди, а старого і чорт не оженить. 
• Не штука женитися, та треба журитися: треба ложки треба миски, треба ночов і колиски. 
• Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав. 
• Як жениться, то мостом стелиться, а як ожениться, то кісткою в грудях стає. 
• Не плач, небого, що йдеш за нього, нехай плаче він, що бере лихо в дім. 
• Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде. 
• Чоловік – не ангел, щоб не согрішить, але й не чорт, щоб не покаяться. 

Сім'я

• В подружжі, як надворі: буде сонце, будуть і хмари. 
• Як була я дівочкою, до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею. 
• Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й йому лиха година. 
• Брат любить сестру багату, а чоловік – жінку здорову. 
• Де жінки тільки горшки пильнують, там в хаті нелад і непорядки панують. 
• Дим, дощ, мороз і сварлива жона – то найбільше нещастя в хаті. 
• Добра жінка мужеві своєму вінець, а зла – кінець. 
• Добра жінка мужа на ноги поставить, а зла і з ніг звалить. 
• Добра жінка – то весілля, а зла – то погане зілля. 
• Жінка буде й тортури зносити, аби лиш себе прикрасити. 
• Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає. 
• Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу. 
• Жінка – не рукавиця, мінять жінку не годиться. 
• Жінка перша від бога, друга від людей, а третя від чорта. 
• Перша жінка – суджена, друга – раджена, а третя – від чорта принесена. 
• Жінка нікому не уступить, хіба її миша налякає. 
• Жінка – як кішка: чим більше гладь, тим більше хвоста і задирає. 
• Жінку треба два рази слухати: раз – як кличе їсти, другий раз – спати. 
• З доброю жінкою поздоровієш і збагатієш, а з лихою згорбатієш. 
• Легше сто зайців пасти, як одної жінки допильнувати. 
• Ліпше їсти хліб з водою, ніж жити з жінкою лихою. 
• Як жінка співає, то голодний чоловік вовком виє, або, як пес, гавкає. 
• Батько стереже доньку до вінця, а муж стереже жінку до кінця. 
• Без чоловіка – то так, як без голови. 
• Добрий чоловік жінці ліпший від рідної матері. 
• Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа. 
• За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє. 
• Під добрим кущем трава зеленіє, за хорошим чоловіком жінка молодіє. 
• За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого драба – за рік, за два – баба. 
• Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб. 
• Куди голка, туди й нитка, куди чоловік, туди й жінка. 
• Муж з жінкою сваряться і б'ються, а перина їх мирить. 
• Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого. 
• Стогни, як чоловік чує, а їж, як чоловік не бачить. 
• Чоловік голова, жінка шия: куди захоче, туди й поверне. 
• Як був парубком, то я говорив, а вона слухала, а тепер вона говорить, а я слухаю. 
• Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели. 
• Не той батько, що сплодить, а той, що до розуму доводить. 
• Коли батько рибалка, то й діти у воду дивляться. 
• Не послухаєш батька-матері, то навчить тебе лиха година. 
• Своя хата – своя втіха, свій батько – своя втіха. 
• Татові на воли грошей не хватає, а син скрипки забажав. 
• Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько. 
• Яке дерево, такі і його квіти, які батьки, такі і їх діти. 
• Який татко, таке й дитятко. 
• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. 
• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить. 
• Мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи од матері. 
• Мати з сином лається – за піч береться, а з зятем – за клямку береться. 
• Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки. 
• Яка клепка, така й бочка, яка мати, така й дочка. 
• Яка мама, така й сама. 
• Мати рідна б'є – так гладить, а мачуха і гладить, так б'є. 
• Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопіт. 
• Від малих дітей болить голова, а від великих – серце. 
• Дитина паде – ангел подушку кладе, старий паде – дідько камінь кладе. 
• Дитина падає – бог перину підставляє, а як старий падає, то чорт борону підставляє. 
• Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець. 
• Добрі діти їдять кашу, а злії – серце й душу нашу. 
• Добрі діти на ноги поставлять, а лихі й з ніг звалять 
• Добрі діти – потіха, а злі – гризота. 
• За роботою і од дітей одстав – за сім літ тільки дев'ятеро. 
• Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках. 
• Як мала дитина – не виспишся, підросте – не наїшся, а виросте – не одягнешся. 
• Малі діти не дають спати, а великі не дають жити. 
• Нема смерті без причини, нема щастя без дитини. 
• Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс. 
• Дякую тобі, мамо, за твою науку, колисала ти мене, колиши й онуку. 
• Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити. 
• Де доньок сім, там долей сім, а де одна, там її нема. 
• З дочками таке: до десяти чешеш, до п'ятнадцяти доглядаєш, а після двадцяти дякуєш тому, хто забирає з дому. 
• Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має синки, той готує сумки. 
• Годуй сина для себе, а дочку – для людей. 
• З сином змагайся, то й на піч збирайся, а з зятем позмагайся, то й з хати вибирайся. 
• Один син – не син, два сини – півсина, три сини – один син. 
• Одне дитя – не дитя, двоє дітей – півдитяти, троє – одне дитя. 
• Чужий син дурний – сміх, а свій син дурний – плач. 
• Брати – що коти: погризуться і помиряться. 
• Брат – не батько, сестра – не мати. 
• Нема батька – півсироти, нема матері – повна сирота. 
• Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає. 
• Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти. 
• Скільки води припливе до моря, стільки вдовиця витерпить горя. 
• Як родичів у селі нема, то можна зійти з ума. 
• Свій як не заплаче, то бодай скривиться, а чужий і не подивиться. 
• Своїх багато, а як прижилося топитися, то ні за кого й вхопитися. 
• Дядько – не батько, а тітка – не мати. 
• Не навчив батько, не навчить і дядько. 
• Кум – не родина, зять – не дитина, а невістка – чужа кістка. 
• Зовиця – як синиця: усе хвостом вертить. 
• Пам'ятає свекруха свою молодість, через те й невістці не вірить. 
• Свекруха любить невістку, як собаки діда. 
• Білий сніг – то не сир, добрий зять, та не син. 
• Баба бабі говорить на вухо, а все село чує. 
• Дві баби – торг, а три – ярмарок. 
• Бабиних груш не руш: свої тряси, бабі неси! 
• Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. 
• Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова та людей півсела. 

Вік. Життя людини 

• Наш вік, як маковий цвіт: вдень – на стеблі, а ввечері – на землі. 
• На віку, як на довгій ниві: не пройдеш, ноги не поколовши. 
• Життя любить того, хто з ним бореться, а нищить того, хто йому піддається. 
• Життя закоротке для щастя, а задовге на терпіння. 
• Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить. 
• Живи, поки живеться, пий поки п'ється, помреш – з собою не забереш. 
• Живе так, як сорока на тину: хто йде – сполохне. 
• Кому добре живеться, у того й півень несеться. 
• Кому добре живеться, той з усіх сміється. 
• Не живемо, щоб їсти й пити, а їмо та п'ємо, щоб робити. 
• Не живи сам для себе, бо не вродивсь сам від себе. 
• Хоч гуляє багато змолоду, той вмре на старість з голоду. 
• У старого голова, як решето: багато було, та висіялось. 
• Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить. 
• Не поможе вже рута й маруна, як голова обернулася до труна. 
• Він глухий, як скажеш "дай", а як скажеш "на", то й чує. 
• Глухий глухого питає, чому він недочуває. 
• Казав німий, що видів сліпий, як втікав кривий. 
• Тонув – сокиру обіцяв, а витягли – топорища шкода. 
• Хто вішається, тому дідько мотуз подає. 
• Добрі люди вмирають, а діла їх живуть. 
• Не вмер Гаврило – галушка вдавила. 
• Перед смертю не нажитися, а перед екзаменом не навчитися. 
• Та скільки мені треба: "Мені аби куток і хліба шматок, а там – чотири дошки й землі трошки". 

Характеристика людини, її дії та вчинки. 

• Єсть тільки двоє добрих людей на світі, і то один вже помер, а другий ще не народився. 
• Не все так буває, як чоловік гадає. 
• Не місце чоловіка красить, а чоловік – місце. 
• Чим більше чоловік науки має, тим більше він знає, чого не знає. 
• Чоловік довідається аж тоді, як мало він знає, як дитина його запитає. 
• Чоловік живе не для того, щоб їсти, а їсть для того, щоби жити. 
• Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком – завжди. 
• Бідному Савці ні на печі, ні на лавці: на печі – печуть, на лавці – січуть. 
• Єва та й та грішна, а про нас і балакати нічого. 
• Борода – до пояса, а розуму – ні волоса. 
• В бороді гречка цвіте, а в голові на зяб не орано. 
• Голова каже: іди, а ноги – сиди. 
• Голова сивіє – чоловік мудріє. 
• Розумна голова сто волів нагодує, а дурна і себе не прокормить. 
• Око не видало, вухо не чувало. 
• Око за око, зуб за зуб. 
• Губи і зуби – дві запори, а язикові і дверей нема. 
• Держи язик за зубами – будеш їсти борщ з грибами. 
• Коли будеш язик за зубами тримати, то не будеш ворогів мати. 
• Язик до Києва доведе, але там його доведеться прикусити. 
• Хто здержує свій язичок, того голова не болить. 
• Кров – не вода, а серце – не камінь. 
• Ми до них з серцем, а вони до нас з перцем. 
• Серце – з перцем, а душа – з часником. 
• Душа християнська, та совість циганська. 
• Тіло в злоті, а душа в мерзоті. 
• Були б кості, а м'ясо буде. 
• Горло яке вузеньке, а воли й корови пожирає. 
• Вовна не вовна, аби кишка повна. 
• Коли руки холодні, то серце гаряче. 
• Права рука не знає, що робить ліва. 
• Як ручки зроблять, так ніжки сходять. 
• Багато біжить у перегонах, та тільки один бере нагороду. 
• Із дому йде, як голуб гуде, додому повернувся – голосу позбувся. 
• Розумні люди пішки ходять, а дурні їздять. 
• Хвіст витягне – ніс угрузне, ніс витягне – хвіст угрузне. 
• Скачи, враже, як пан каже. 
• Швидкий місця не загріє, а сидячий і на місці задубне. 

Мова. Слово. 

• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. 
• Як балакать, так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев'язати. 
• Говори до гори, гора горою: стоїть на місці в спокою. 
• Говори йому: "Стрижене", а він тобі: "Голене". 
• Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому. 
• Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає. 
• Наговорив сім мішків гречаної вовни, та всі не повні. 
• Скажи мені, хто твій товариш, тоді я скажу, хто ти. 
• Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. 
• Говорити – то срібло, а мовчати – то золото. 
• Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав. 
• Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не згиб. 
• Бджола жалить жалом, а чоловік – словом. 
• Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає. 
• Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. 
• Вдача людини та її звички. 
• Думка – найхутчіша, земля – найситніша, – сон наймиліший. 
• Що знає кум, знає кумова жінка, а від неї – все село. 
• Сонце гріло, вітер дув. 
• Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь". 
• Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе – на сажень. 
• Вчений іде, а неук слідом спотикається. 
• Корінь навчання гіркий, а плід його смачний. 
• Наука – то срібло, а практика – золото. 
• Писав писака, що не розбере й собака. 
• Багато ума, та в кишені катма. 
• Коли бог розуму не дав, то і коваль не вкує. 
• Мудрий змінить свою гадку, а дурний – ніколи. 
• Мудрий мовчить, коли дурний ворчить. 
• Розумний біля вогню нагріється, а дурний – спалиться. 
• Розумний любить сам учитися, а дурний любить другого учити. 
• Розумний не подивує, а дурний – не побачить. 
• Розумний розсудить, а дурень осудить. 
• Розумний учить, дурень повчає. 
• Розумного на покуті саджають для честі, а дурного – для сміху. 
• Хто мудрий, той мало спить. 
• Чоловік без розуму, що сніп без перевесла. 
• Великий до неба, а дурний, як не треба. 
• Велика, як драбина, а глупа, як цапина. 
• Великий, як дуб, а дурний, як пень. 
• Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. 
• Великий, як ломака, а дурний, як собака. 
• Великий, як світ, а дурний, як кіт. 
• Вітряк меле крилами, а дурень – язиком. 
• Дурак хвастається жінкою, а розумний – матір'ю. 
• Дурень більше заперечить за годину, як сто докаже за днину. 
• Дурень за щастям біжить, а воно в нього під ногами лежить. 
• Дурень розумного не любить, а п'яний – тверезого. 
• Дурний на санях дрижить, а кожух дома лежить. 
• Коли б дурень знав, що він дурень, то б дурнем не був. 
• Нехай п'яниця, аби розумниця, бо п'яний проспиться, а дурак – ніколи. 
• Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість. 
• Питав дурний дурного, чи болять зуби вмерлого. 
• У базарі два дурні: один дешево дає, другий дорого просить. 
• Що дурень робить? – Воду решетом міряє. 
• Якби дурні не йшли на базар, то багато речей було б непроданих. 

Чесноти 

• Добре треба шукати, а зле – прийде саме. 
• Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить. 
• Зле – не гнися, добре – не пнися. 
• Очі – міра, рука – віра, совість – порука. 
• Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. 
• Скупий два рази платить, а дурний два рази робить. 
• Не той злодій, що краде, а той, що ловиться. 
• В кого нічого немає, в того нічого не вкрадуть. 
• Як є побрехачі, то є й послухачі. 
• А ти б, метелику, не дуже-то б гордився, бо ти ж недавно з гусені уродився. 
• Ось ми, так ми: хоч вовки з'їли кобилу, так ми воза не дали! 
• Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. 
• Хвалилася вівця, що у неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив. 
• Хто чого хоче, той того і мороче. 
• Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає. 
• Моя хата скраю, я нічого не знаю. 
• Посієш вчинок – виросте звичка. 
• Їй кажи – овес, а вона каже – гречка; нехай буде гречка, аби не суперечка. 

Погані звички 

• Хто п'є, той кривиться, кому не дають – той дивиться. 
• Коли не до тебе п'ють, то не кажи здоров! 
• Як вип'єш неповну чарку, очі западуться, а як вип'єш повну – вилізуть, то краще не пити. 
• Голодному на умі хліб, а п'яному – хміль. 
• Перша чарка – на здоров'я, друга – на веселощі, третя – для сварки. 
• Перша чарка колом, друга – соколом, а решта – дрібними пташечками. 
• Перша чарка не брала, друга теж, а третя завела в арешт. 
• Перша чарка – як по льоду, друга – як по меду, а за третю не питай, управляйся, наливай. 
• Горілка – не дівка, не треба її цілувати: з ума зведе і сама пропаде. 
• Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю? 
• Пішла горілка по животу, як брехня по селу. 
• На хрестинах всі куми, на весіллі всі свати, а у корчмі всі брати. 
• Для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали. 
• Ледачий два рази робить, а скупий два рази платить. 
• Лінивий день гуляє, три дні спить, два слабий, а на сьомий – вихідний. 

Людські взаємини 

• Людина без друзів – що дерево без коріння. 
• Найти друга, за якого можна померти – легко, а такого, щоб за тебе помер – важко. 
• Не май друга вірного, не будеш мати зрадного. 
• То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух. 
• Дружба дружбою, а служба службою. 
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів. 
• Гість першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь: додому їдь. 
• Для проханого гостя багато треба, а несподіванаий гість, що не постав, то з’їсть. 
• Один гість – радість, два – вага, три – тягар. 
• Сліпий б'є, доки дух чує, німий б'є, доки крові не побачить. 
• Коли двоє сваряться, то більше винуватий той, хто розумніший. 
• Коли хата горить, тоді люди не сваряться. 
• От на змію напала: від усього села відсварилася, а від цієї аж піт виступив. 

Дозвілля. 

• Грай ти, Матвію, бо я не вмію. 
• Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай. 
• Аби танцювати умів, а робити й лихо навчить. 
• Кінець! Пішла баба в танець, а за нею – горобець! 
• Не хочеться танцювати, так черевики просяться. 
• Як гуляв, так гуляв, ні чобіт, ні халяв, поки додому пішов, то й підошов не знайшов. 
• Заспівай мені пісню народу, а я скажу тобі, чи має він свободу. 

Майнові відносини 

• Дурний дає, а розумний бере. 
• Як кажеш "на!", то він почує, як кажеш "дай!", то він не чує. 
• Хто дасть, той князь, хто не дасть, той грязь. 
• Коли єсть, то шелесть, а як нема, то сквересть. 
• Ні ножа, ні образа – ні зарізаться, ні помолитися. 
• Гроші – сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять. 
• Гроші – як вода: крізь пальці протікають. 
• Де гроші говорять, там правда мовчить. 
• Де гроші говорять, там розум мовчить. 
• Де гроші люблять, там совість гублять. 
• Де гроші судці, там правда в кут. 
• Земля все крутиться навколо осі, а люди навколо грошей. 
• Розкидаєшся грішми, якби їх з води брав, забув, що з людського поту. 
• Коли золото поверх пливе, тоді правда на дно спаде. 
• Магніт притягає залізо, а золото – жінку. 
• Хто ошукає мене раз, то стид йому, а як два рази, то стид мені. 
• Бодай той здоров був, що мені винен, а той, що я винен, щоб умер! 
• Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає. 
• Як гроші позичає, то щодня двора не минає, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. 

Соціальні категорії. 

• Кого біда кусає, той завжди злість на когось має. 
• Міль з'їдає одежу, а біда – людину. 
• Не поможе і владика, як прийде біда велика. 
• Прийшла біда – тримайся, прийшло щастя – пильнуй. 
• Своєї біди нікому не кажи, бо добрий злякається, а злий знасміхається. 
• Велике горе, як глибоке море: не перейдеш зразу. 
• Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву. 
• Хто в нужді не говорить, той глибше її в серце встромить. 
• Впросилися злидні на три дні, та й до смерті їх не виженеш. 
• Хто сам у злиднях плаче, той і в других недолю бачить. 
• Здоровий хворому не вірить, а багатий – бідному. 
• Де щастя родиться, там і зависть плодиться. 
• Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати. 
• Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі. 
• Життя не має ціни, а воля дорожча за життя. 
• Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох. 
• Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить. 
• Коли хочеш казати правду, кажи брехню, бо правді не ймуть віри. 
• Кривда сидить за столом, а правда жебракує коло дверей. 
• Міль їсть одежу, а печаль – серце. 
• Вижени з серця смуток, і життя зараз буде тобі миліше. 
• Цей світ, як маків цвіт: сьогодні цвіте, а завтра і пропаде. 
• Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається. 
• Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий. 
• Бідний з праці рветься, багатому черево дметься. 
• Пани будуть у котлі кипіть, а бідний дрова носить. 
• Бідному від роботи мозолі печуть, багачеві у калитку гроші течуть. 
• Бідному Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, на лавці січуть. 
• Купець бере торгом, піп – горлом, а мужик – горбом. 
• Слуга як не зробить, то йому нічого не шкодить, а як не доїсть, то усім людям повість. 
• Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині. 
• Важка тайстра повна, порожня ще важча. 
• Робітники працюють, а пани з їх праці живуть та танцюють. 
• Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого зимою. 
• Багатий умре – нічого не візьме, а бідний умре – нічого не лише. 
• Багач шукає апетиту, а бідний – хліба. 
• Багач, як собака: на своєму лежить, а хвіст перекинув на чуже. 
• Умер багатий – ходімо ховати, умер убогий – шкода дороги. 
• Як умре багатир, дак іде увесь мир, а як умре харпак, да тільки піп да дяк. 
• У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла. 
• З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий – витягнуть. 
• Пан добрий, як отець: взяв корову і овець, а пані – як мати: наказала й теля взяти. 
• Цар любить карати, чиновники – хабар брати, пани – шкуру драти. 
• Закон – павутина, в котрій муха путається, а чміль пролітає. 

Світогляд 

• Чому чорт шляхту бере? Бо поодинці ходять. 
• Ой піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний козак був би з мене. 
• Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде! 
• Кров – не вода, а серце – не камінь. 
• Самому йти мириться – не годиться, а посла послать – будуть люди знать. 
• Мав вилупитись чорт, та півні заспівали – вилупився чоловік. 
• Мав уродиться чорт, та кури запіли. 
• Не такий чорт страшний, як його малюють. 
• Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме. 
• Бог дав свято, а чорт – роботу. 
• Убрався піп у ризи, а чорт – у рядно, та й тягнуть в одно. 
• Мужик захворіє – попа кличуть, піп захворіє – за лікарем посилають. 
• Не думав бути в церкві, так собаки загнали. 
• Чоловік не святий, щоб не согрішив, і не чорт, щоб не покаявся.