Кіплінг народився в Бомбеї в родині, яка вважала себе англо-індійською. Своїм другим іменем він завдячує назві озера Редьярд, на берегах якого зустрілися його батьки. Згодом воно стало його першим іменем. Йому йшов шостий рік, коли батьки відправили його разом із молодшою сестрою в Англію під опіку далекої родички. Вихователька виявилася
жінкою недоброю, до того ж святенницею. Хлопчика, котрий виріс на волі, звик до прихильності та ласки (його виховували няньки-тубілки), постійно обмежували, залякували та били. Мати, навідавши дітей через кілька років, жахнулася, побачивши стан сина, який від нервових потрясінь майже осліп, і забрала дітей в Індію. Та невдовзі Ред'ярд знову опинився в Англії. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, а батьки не мали змоги оплатити його навчання в університеті, в 1882 році йому довелося повернутися в Індію, де його батько, який на той час служив директором школи в Лагорі й доглядачем за музеєм, знайшов йому місце в місцевій газеті.
Лахорську "Цивільну й військову газету" Кіплінг називав своєю "першою й найсправжнішою коханою". Працював він багато й важко, в 1886 році газета почала публікувати його перші оповідання. Перша збірка оповідань "Прості оповідання з пагорбів" побачила світ в 1888 році. В 1887 Кіплінга переводять у більшу газету "Піонер" в Алахабаді, де він продовжує писати. В 1889 році газета звільнила Кіплінга внаслідок суперечки, і він, зібравши гроші за гонорари й зарплатню за шість місяців, покидає Індію, прямуючи до Лондона. Дорогою він відвідує Рангун, Сінгапур, Гонконг і Японію, проїздить Америку від побережжя до побережжя. Поселившись в Лондоні, він продовжує публікуватися, переживає нервовий зрив, знаходить літературного агента, і за порадою лікарів, їде в нову мандрівку до Південної Африки, Австралії, Нової Зеландії й знову до Індії. В Індії його застає звістка про смерть літературного агента, на яку він реагує пропозицією руки та серця його сестрі Керрі Балестьєр. Після весілля в Лондоні молода пара їде в весільну мандрівку до Японії, але в Йокогамі їх застає звістка про те, що їхній банк прогорів. Тож вони повертаються на батьківщину дружини Кіплінга - Сполучені Штати Америки, де поселяються у Вермонті. Згодом вони купують будинок, який отримав назву "Наулаха". Там у Кіплінга народжуються дві доньки, він дуже плідно працює, багато публікується.
В Америці Кіплінґ написав знамениті «Книги джунглів», у центрі яких історія людського немовляти, вигодуваного вовчицею та вихованого у зграї. З неослабним інтересом стежить читач за тим, як Акела, мудрий і відважний вождь вільного народу (так називають себе вовки), чорна пантера Багіра, смілива, як дикий буйвол, і нещадна, як поранений слон, старий товстий ведмідь Балу, охоронець законів джунглів, рятують Мауглі від іклів тигра Шер-Хана, як виручають його у скрутну хвилину, як терпляче викладають йому науку звіриного царства.
Перебування в США закінчується в 1896 році. Причина називають дві: політичну й сімейну. Політичною причиною стала суперечка між Англією й Сполученими Штатами з-за прав арбітражу в справах Американського континенту. Ситуація загострилася до того, що з'явилися розмови про війну. Кіплінга прикро вразили антианглійські настрої в США. Іншою причиною стали сварки з братом дружини, п'яницею й невиправного боржника. Зустрівшись якось із Кіплінгом напідпитку на вулиці, він пригрозив письменнику фізичною розправою. Незважаючи на те, що забіяку заарештували, розгляд справи в суді призвів до того, що Кіплінг став почуватися виснаженим і нещасним. Не дочекавшись вирішення справи, Кіплінги спакувалися й відбули до Англії.
В Англії Кіплінг поселився на девонширському побережжі в будинку на пагорбі з видом на море. За його словами йому не подобалась нова домівка, але, незважаючи на це, письменник активно й плідно працював. Наразі Кіплінг вже був знаменитістю. Він не цурався політики в своїх творах. В 1898 році він опублікував поему присвячену ювілею королеви Вікторії, в якій проголошував свою гордість Британською імперією й вірш "Ноша білої людини", які створили великий галас. Чимало людей вважало ці вірші відвертою пропагандою імперіалізму й расової нерівності.
В 1898 році Кіплінг з родиною поїхали на зимові свята до Південної Африки. Ця поїздка стала родинною традицією, що продовжувалася до 1908 року. В Африці його радо приймали, зважаючи на славу державного поета. Кіплінг віддячував своїм друзям поезіями на підтримку Англії в англо-бурській війні.
Підчас подорожі до Америки в 1899 році Кіплінг і його старша донька Жозефіна захворіли на пневмонію, від чого Жозефіна померла.
В 1902 році Кіплінг опублікував свою другу дитячу книжку "От так казки для маленьких дітей".
Підчас Першої світової війни загинув його єдиний син Джон. Кіплінг говорив: "Якщо є питання, чому він помер, скажіть, тому що наші батьки брехали." Реакцією на цю трагедію стала участь Кіплінга в роботі комісії догляду за могилами невідомого солдата. Він також напав двотомну історію Ірландської гвардії, в якій служив його син. Історія була опублікована в 1923 році.
Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінгу велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури. В 1910 році Кіплінг написав знаменитий вірш "Якщо...", який за результатами опитування, проведеного BBC в 1995 році, був визнаний найулюбленішим британським віршем усіх часів.
Впродовж свого життя, задовго до виникнення нацизму Кіплінг вживав своїм символом свастику, яка з'являлася на обкладинках багатьох його книжок. Коли націонал-соціалісти в Німеччині теж прийняли цей древній символ, Кіплінг відмовився від нього.
Помер Кіплінг в 1930-му, продовжуючи творити до самої смерті, хоча менш плідно. Прах Редьярда Кіплінга захоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві. Його будинок став музеєм.
Його репутація в сучасній Індії здебільшого негативна, хоча в листопаді 2007 року було оголошено, що будинок, де він народився, стане музеєм.
Немає коментарів:
Дописати коментар